Людина - homo - істота, що втілює вищий щабель розвитку життя, суб'єкт суспільно-історичної діяльності.
Людина наділена свідомістю, мовою, здатністю трудитися, створювати цінності.
В античний час людину визначали як громадянина, носія духу.
Християнство бачило і бачить в людині душу і тіло, їх протистояння. Чесноти людини - це віра, совість, смирення.
В епоху Відродження підкреслювали гармонію душі й тіла, творчі можливості людини, ставили її в центр Всесвіту.
У Новий час стверджується, що душа дорівнює свідомості, а тіло підпорядковане законам природи. Пізніше людина розуміється як діяльна самосвідомість, особливо виділяються почуття, воля, гра життєвих сил, інтуїція, переживання страху кінцівки існування. На нових ступенях розвитку людини, її психіки, людського суспільства, у неї з'являються і нові властивості, які на попередніх етапах виступали як тенденції. Їх поява свідчить про розвиток людини в цілому.
